Лікування залежності від компʼютерних ігор у Києві

Залежність від відеоігор (gaming disorder) внесена до МКХ-11 як офіційний діагноз. Допомагаємо підліткам і дорослим повернути контроль: когнітивно-поведінкова терапія, відновлення режиму і навчання, сімейна терапія. Без «кодування» і без осуду.

КПТ-психотерапія
Дипломовані лікарі
Сімейна терапія
Анонімно
Безкоштовна консультація
Тихончук Оксана Миколаївна — психотерапевт, реабілітолог
Медичний контент перевірено
Психотерапевт, реабілітолог • Клініка «Детокс Лайф+», Київ
Сертифікований психотерапевт з 18-річним стажем. Профільна спеціалізація — поведінкові залежності: ігрова (геймінг) залежність, лудоманія, інтернет-залежність. Працює методами когнітивно-поведінкової терапії та програми «12 кроків», веде сімейну терапію і школу для батьків. Провела понад 350 індивідуальних курсів при поведінкових залежностях.
🎓 Стаж 18 років 🧠 Психотерапевт 🎮 Профіль — поведінкові залежності 📍 Київ, вул. Симиренка 5
Перевірено: 13.06.2026 • Профіль лікаря

Залежність від ігор — офіційний діагноз, а не «лінь» чи «слабка воля»

З 2019 року Всесвітня організація охорони здоровʼя внесла ігровий розлад (gaming disorder) до Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11, код 6C51). Це означає, що залежність від компʼютерних і відеоігор офіційно визнана медичним станом, який потребує діагностики та лікування — на одному рівні з іншими розладами поведінки.

МКХ-11 описує ігровий розлад через три ключові ознаки: втрата контролю над грою (за частотою, тривалістю, моментом початку і завершення), пріоритет гри над усіма іншими інтересами та повсякденними справами і продовження гри попри очевидні негативні наслідки. Щоб поставити діагноз, ці порушення мають зберігатися щонайменше 12 місяців (за вираженої симптоматики — менше) і призводити до помітної шкоди в особистій, сімейній, освітній чи професійній сфері.

Важливо: це не питання слабкої волі чи поганого виховання. Сучасні відеоігри спеціально проєктують так, щоб максимально утримувати увагу — система нагород, рейтинги, щоденні завдання, лутбокси та соціальний тиск команди регулярно стимулюють дофамінову систему мозку. У вразливої людини це може закріпити патерн, який вона вже не контролює зусиллям волі. Так само, як і при лудоманії, тут потрібна професійна психотерапевтична допомога, а не докори.

Геймінг-залежність ≠ азартні ігри.

Ігровий розлад (відеоігри) і азартна залежність (казино, ставки) — різні діагнози у МКХ-11. Але механізм схожий: втрата контролю над поведінкою, яка стимулює систему винагороди. Якщо у грі присутні елементи азарту з реальними грошима (ставки на кіберспорт, ігрові лутбокси з оплатою) — це зона перетину з лудоманією, і її оцінює психотерапевт окремо.

Хобі чи залежність: де проходить межа

Сама по собі гра — нормальне і часто корисне дозвілля: вона розвиває реакцію, стратегічне мислення, дає спілкування і розрядку. Більшість гравців ніколи не стануть залежними. Проблема не в іграх як таких, а у втраті контролю. Ось як відрізнити здорове захоплення від розладу.

Здорове захоплення

  • Гра — у вільний час, після справ і обовʼязків
  • Людина легко робить паузу, коли потрібно
  • Залишається час на сон, їжу, друзів, рух, навчання
  • Гра — одне із джерел радості, не єдине
  • Витрати на гру в межах бюджету і без боргів
  • Після гри настрій рівний, без провини й роздратування

Ознаки залежності

  • Гра витісняє навчання, роботу, базові потреби
  • Спроби скоротити час провалюються знову й знову
  • Нічна гра, хронічне недосипання, пропуск їжі
  • Інші інтереси й офлайн-друзі зникають
  • Дратівливість, тривога, порожнеча без гри
  • Брехня рідним про час і витрати, гра попри шкоду

Ключовий орієнтир — не кількість годин сама по собі, а шкода і втрата контролю. Професійний кіберспортсмен може грати багато годин у межах роботи й залишатися здоровим, а підліток із 2-3 годинами щодня — вже мати виражений розлад, якщо гра руйнує його сон, навчання і стосунки. Якщо ви впізнаєте у правій колонці себе або близького — це привід для консультації, а не для самозвинувачень.

Групи ризику: хто залежить частіше

Ігровий розлад може торкнутися будь-кого, але деякі групи вразливіші — через вік, психологічні особливості або життєві обставини. Це не вирок, а підстава бути уважнішими.

Підлітки 12-18 років

Незрілість зон самоконтролю мозку, потреба у визнанні серед однолітків, втеча від шкільного стресу й булінгу. Найбільша група ризику.

Молоді чоловіки 18-30

Найвища поширеність розладу. Багато вільного часу, командні онлайн-ігри як основна соціалізація, конкуренція й рейтинги.

Люди з тривогою і депресією

Гра стає способом «знеболити» емоції. Часто ігровий розлад іде разом із тривожним розладом, депресією, СДУГ.

Соціально ізольовані

Соромʼязливість, складнощі у живому спілкуванні, самотність. В онлайн-світі такій людині простіше — і вона лишається там.

Окремий чинник останніх років — перехід навчання і роботи в онлайн. Коли компʼютер цілий день перед очима, межа між «навчаюся» і «граю» розмивається, а батькам складніше контролювати екранний час. Якщо в родині є дитина-підліток, варто заздалегідь розібратися, де закінчується норма — про це докладно у статті «Дитина грає у компʼютерні ігри: норма чи залежність».

Які саме ігри найчастіше викликають залежність

Не всі ігри однаково «затягують». Найбільший ризик дають формати з нескінченним прогресом, соціальним тиском і вбудованими механіками утримання.

Онлайн-шутери і королівські битви

CS, Valorant, Fortnite, PUBG, Apex

Швидкі матчі, рейтинг, команда, що «чекає». Бойові перепустки і щоденні завдання привʼязують до щоденного входу.

MOBA і командні арени

Dota 2, League of Legends

Висока конкуренція, довгі матчі, ранговий тиск. «Ще одна катка, щоб відіграти ранг» — типовий механізм утримання.

MMORPG — нескінченні світи

WoW, Lineage, ESO

Гра без фінішу: рейди за розкладом, прокачування, гільдія з обовʼязками. Соціальні зобовʼязання тримають у грі роками.

Мобільні ігри з лутбоксами

Gacha, «три в ряд», донат-ігри

Завжди під рукою, мікротранзакції і «таймери енергії». Тут високий ризик перетину з азартним складником.

Лутбокси і донат — сіра зона між грою та азартом.

Випадкові скрині й «крутки» за реальні гроші працюють за тим самим принципом, що ігрові автомати: невизначена винагорода стимулює систему нагороди мозку. Якщо людина витрачає на донат суми, які болять для бюджету, бере на це борги або «крутить» заради азарту, а не заради гри — це зона перетину з азартною залежністю, і її варто оцінити окремо. Тут може бути доречною сторінка лікування інтернет-залежності та консультація щодо ігроманії.

Ознаки ігрової залежності: на що звернути увагу

Психотерапевт оцінює стан за критеріями МКХ-11, але близькі можуть помітити перші тривожні сигнали раніше. Що частіше ви впізнаєте з цього списку — то вагоміша підстава звернутися по консультацію.

Втрата відчуття часу

Сідає «на годинку» — встає через шість. Постійно недооцінює, скільки реально грає.

Гра вночі, недосип

Грає до ранку, пропускає перші уроки чи роботу, удень виснажений і сонний.

Падіння успішності

Оцінки чи робочі показники різко погіршуються, зʼявляються прогули і несвоєчасні дедлайни.

Агресія без гри

Спроба забрати гаджет або вимкнути інтернет викликає спалах гніву, істерику, паніку.

Зникнення офлайн-життя

Відмовляється від зустрічей, хобі, спорту. Усі друзі — лише в грі або голосовому чаті.

Нехтування собою

Пропускає їжу або їсть біля компʼютера, занедбана гігієна, не виходить на вулицю.

Брехня про час і гроші

Приховує реальний час за грою і суми донату, обманює про навчання й справи.

Гра як втеча

Грає у моменти тривоги, конфліктів, поганого настрою — «щоб не думати про реальне».

Що робити з цим списком? Поодинокі ознаки ще не означають хворобу — підлітки і дорослі періодично «залипають» у грі, і це нормально. Тривожно, коли ознак кілька, вони тримаються понад кілька місяців і помітно псують життя. У такому разі не воюйте за роутер поодинці — запишіться на безкоштовну консультацію, де психотерапевт обʼєктивно оцінить ступінь проблеми. Орієнтовний перелік для самоперевірки — у матеріалі ознаки залежності: чек-лист.

Наслідки: чим небезпечна некерована гра

Ігровий розлад рідко «вибухає» одномоментно — він поступово забирає в людини сфери життя одну за одною. Наслідки зачіпають три напрями.

Соціальна ізоляція

Що більше часу займає гра, то менше лишається на живе спілкування. Спершу зникають хобі і спорт, потім — зустрічі з друзями, згодом руйнуються стосунки в родині. Людині починає здаватися, що справжнє життя — у грі, а реальний світ «нудний і складний». Для підлітка це особливо небезпечно: він не напрацьовує навичок живого спілкування, які потім складно надолужити. Парадокс у тому, що багато гравців ізолюються саме тому, що в реальності їм самотньо, — і гра цю самотність лише поглиблює.

Навчання, робота, фінанси

Недосипання і думки про гру руйнують концентрацію. У підлітків це падіння оцінок, прогули, академічні борги, інколи — відрахування. У дорослих — зрив дедлайнів, конфлікти з керівництвом, втрата роботи. Окремий ризик — гроші: донат, мікротранзакції, лутбокси і дорогі апгрейди заліза можуть зʼїдати відчутні суми, а в окремих випадках людина бере на гру кредити. Якщо до гри додається азартний складник із реальними ставками, фінансова проблема загострюється — тоді доречна окрема робота, як при лудоманії.

Фізичне і психічне здоровʼя

Годинами в одній позі — це порушення постави і болі в спині та шиї, перевтома очей, головні болі, тунельний синдром запʼястка. Хронічний недосип і нерегулярне харчування бʼють по всьому організму. Психіка страждає не менше: ігровий розлад часто супроводжують тривога, депресія, підвищена дратівливість, а у важких випадках — думки про власну непотрібність. Саме тому в нашій програмі поряд із психотерапевтом за потреби працює психіатр.

Коли потрібна термінова допомога.

Якщо у підлітка чи дорослого зʼявляються висловлювання на кшталт «без гри немає сенсу жити», виражена депресія, відмова виходити з кімнати тижнями або самоушкодження — це не «перехідний вік» і не каприз, а сигнал гострого стану. Не чекайте, що «саме мине»: телефонуйте +38 (097) 777-11-03 — психотерапевт підкаже, як діяти, і за потреби підключить психіатра.

Як ми лікуємо залежність від ігор

Без «кодування» і чарівних таблеток. Програма поєднує психотерапію, відновлення режиму життя і роботу з родиною — індивідуально під ситуацію.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Основа лікування з найкращою доказовою базою. Працюємо з тригерами гри, переконаннями («тільки в грі я чогось вартий»), навичками самоконтролю і альтернативними способами отримувати задоволення. Курс зазвичай 3-6 місяців, 1-2 сесії на тиждень.

Основа лікування

Відновлення режиму і офлайн-життя

Налагоджуємо сон, харчування, рухову активність, повернення до навчання чи роботи. Поступово заповнюємо звільнений час реальними інтересами — спортом, хобі, живим спілкуванням. Без цього «вакуум» швидко затягує назад у гру.

Нові звички

Сімейна терапія і школа для батьків

Особливо важлива для підлітків. Вчимо батьків встановлювати межі екранного часу без воєн, відновлюємо довіру і контакт, прибираємо співзалежні патерни. Родина — головний ресурс одужання дитини.

Ключова частина

Допомога психіатра за показаннями

Якщо ігровий розлад іде разом із депресією, тривожним розладом чи СДУГ — психіатр оцінює стан і за потреби призначає медикаменти. Препарати лікують супутній стан, а не «залежність від ігор» як таку.

Лише за призначенням

Чому «кодування від ігор» не існує

До нас часто звертаються з питанням: «А можна закодувати сина від ігор?». Відповідаємо чесно: ні, і будь-хто, хто це обіцяє, вводить вас в оману. Ось чому.

  • Це поведінкова, а не хімічна залежність. У грі немає речовини, яку всмоктує організм. Тому медикаментозні блокатори (дисульфірам, інʼєкційний налтрексон), які застосовують при алкоголізмі, на ігровий розлад фізіологічно не діють.
  • Немає фізичної ламки. При відмові від гри людина не страждає тілесно, як при відміні алкоголю чи опіатів. Тому не потрібні детокс, крапельниці й медичний стаціонар на старті — лікування з першого дня психотерапевтичне.
  • «Закодувати за один сеанс» — маркетинговий обман. Психіка перебудовується тижнями й місяцями. Жоден гіпноз чи «сеанс» не замінить роботи з мисленням, режимом і родиною.
  • Працює тільки комплекс. КПТ + відновлення режиму й інтересів + сімейна терапія, а за потреби — лікування супутньої депресії. Це довше за «укол», але це єдиний шлях зі стійким результатом.
Чи треба назавжди заборонити ігри? Здебільшого мета — не довічна заборона, а відновлення контролю. На старті часто потрібна повна пауза на кілька тижнів, щоб відновити режим. Далі для дорослих можливе повернення до помірної керованої гри з чіткими межами; для дітей правила суворіші й узгоджуються з батьками. Повна відмова доцільна лише там, де будь-яка спроба грати швидко повертає до зриву.

Маршрут лікування — 5 етапів

Від першого дзвінка до життя, де гра знову на своєму місці, а не замість усього.

1

Консультація

Безкоштовна оцінка психотерапевта. Розмежування захопленості й розладу за критеріями МКХ-11. Індивідуальний план.

2

Старт КПТ

Індивідуальні сесії 1-2 рази на тиждень. Робота з тригерами, мисленням і самоконтролем. За потреби — пауза в грі.

3

Режим і інтереси

Відновлюємо сон, навчання чи роботу, рух, живе спілкування. Заповнюємо звільнений час реальними справами.

4

Робота з родиною

Сімейні сесії, школа для батьків, нові правила екранного часу без конфліктів. Відновлення довіри.

5

Підтримка

Контрольні візити 1-2 рази на місяць. Профілактика рецидивів, повернення керованої гри, за бажанням — групи підтримки.

Роль родини: чому без вас не вийде

Коли йдеться про підлітка, родина — не «спостерігач», а повноцінний учасник лікування. Те, як поводяться батьки, безпосередньо впливає на результат. На жаль, найпоширеніші реакції часто лише погіршують ситуацію.

Що зазвичай не працює

  • Раптово відключити інтернет і забрати техніку. Це викликає агресію, істерики, іноді втечу з дому. Силою залежність не «вимикається» — людина лише вчиться приховувати гру.
  • Постійні докори і знецінення. «Ти ледар», «з тебе нічого не вийде» — підсилюють втечу в гру, де підліток почувається успішним.
  • Підкуп і торг. «Закінчиш чверть без двійок — куплю нову відеокарту» переводить гру у валюту стосунків і не вирішує причини.
  • Ігнорування. «Перебіситься — саме пройде» при справжньому розладі означає втрату дорогоцінного часу.

Що працює

  • Спокійна розмова без звинувачень. Говоріть про конкретні наслідки (сон, оцінки, друзі), а не про особистість дитини.
  • Спільні правила екранного часу. Узгоджені, а не навʼязані силою, з поступовим скороченням і зрозумілою логікою.
  • Інтерес до причини. Часто гра — це втеча від тривоги, булінгу, самотності. Лікувати треба причину, а не лише симптом.
  • Залучення психотерапевта. Нейтральний фахівець знімає напругу «батьки проти дитини» і допомагає всім почути одне одного.
Школа для батьків. Це 6 занять (очно або онлайн), де ми вчимо встановлювати межі без воєн, розпізнавати співзалежну поведінку і підтримувати дитину, не «годуючи» залежність надмірною опікою чи покараннями. Як коректно почати діалог — підкаже психотерапевт на консультації. Корисним буде і матеріал «Дитина грає у компʼютерні ігри: норма чи залежність».

Чому варто обрати нашу клініку

Профільний психотерапевт

Тихончук О.М. — 18 років практики саме з поведінковими залежностями: ігрова, інтернет, лудоманія. Понад 350 курсів.

Робота з усією родиною

Сімейна терапія і школа для батьків включені у програму. Для підлітка це вирішальний чинник одужання.

Чесний підхід

Без «кодування за сеанс» і порожніх обіцянок «100% результату». Тільки методи з реальною доказовою базою.

Київ і онлайн-формат

Клініка розташована у Києві на вул. Симиренка, 5. Прийом психотерапевта — очно або по відеозвʼязку, що зручно для зайнятих дорослих і для підлітків, які важко наважуються на перший очний візит. Для пацієнтів з інших міст можлива повністю дистанційна програма. Перша консультація телефоном — безкоштовна.

Наша команда

Профільний психотерапевт із поведінкових залежностей і психіатр для роботи із супутньою депресією та тривогою.

2019
рік внесення у МКХ-11
350+
курсів при поведінкових залежностях
18
років профільного досвіду
0 грн
перша консультація телефоном

*Дані щодо досвіду — за власною статистикою клініки «Детокс Лайф+». Ігровий розлад внесено до МКХ-11 (код 6C51), чинної з 2019 року.

Скільки коштує лікування залежності від ігор

Лікування ігрового розладу — це психотерапія, тому витрати значно нижчі за стаціонарне лікування інших залежностей. Жодних медикаментозних «кодувань» у прайсі немає — їх при цьому діагнозі просто не застосовують. Можлива щомісячна оплата, тож не потрібно платити весь курс наперед.

ПослугаТривалістьОписЦіна
Консультація психотерапевтаДо 30 хвТелефоном. Попередня оцінка ситуації, відповіді на питання, рекомендації.0 грн
Очна консультація психотерапевта60 хвУ клініці на Симиренка або по відеозвʼязку. Можна разом із родиною.від 1 500 грн
Сесія КПТ60 хвІндивідуальна когнітивно-поведінкова терапія. Рекомендовано 1-2 рази на тиждень.від 1 500 грн
Курс КПТ — 3 місяці24 сесіїБазовий курс для помірного розладу на ранній стадії.від 36 000 грн
Стандартний курс — 6 місяців48 сесійОптимальний. Включає КПТ, сімейну терапію, відновлення режиму.від 60 000 грн
Розширений курс — 9-12 міс72-96 сесійДля важких випадків, рецидивів, супутньої депресії чи тривоги.від 90 000 грн
Сімейна сесія90 хвСпільна сесія родини і пацієнта з психотерапевтом.від 2 000 грн
Школа для родичів6 занятьОчно або онлайн. Як встановити межі екранного часу без воєн.від 6 000 грн
Групи «Анонімні Гравці»1,5 год / регулярноБезкоштовно. Підходять при перетині з азартним складником. Адреси — на консультації.0 грн

Оплата щомісячна або щотижнева — узгоджується індивідуально. Повний перелік послуг клініки — на сторінці послуги та ціни.

Чого варто остерігатися при виборі клініки

Червоні прапорці, коли шукаєте, де лікувати ігрову залежність:
  • Обіцяють «закодувати від ігор». Поведінкова залежність не лікується кодуванням — це обман.
  • Гарантують «100% результат за тиждень». Чесна психотерапія таких гарантій не дає; перебудова психіки потребує місяців.
  • Наполягають на негайному стаціонарі. При ігровому розладі стаціонар майже завжди не потрібний (виняток — гостра депресія чи суїцидальний ризик).
  • Пропонують лише гіпноз без КПТ і роботи з родиною. Це маркетинговий метод без доказової бази.
  • Приховують імена і кваліфікацію фахівців. У нашій клініці всі лікарі мають персональні сторінки з документами.

Записатися на консультацію психотерапевта

Безкоштовна попередня оцінка ситуації для вас або вашої дитини. Анонімність гарантована.

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь з обробкою персональних даних. Анонімність гарантована.

Часті питання про лікування залежності від ігор

Чим захоплення іграми відрізняється від залежності?
Здорове хобі лишає простір для іншого життя: людина грає у вільний час, легко переключається на навчання, роботу, друзів, сон, їжу. Залежність (gaming disorder) — це коли контроль над грою втрачено: ігри витісняють усі інші сфери, людина грає попри явну шкоду навчанню, роботі чи здоровʼю, дратується або тривожиться без гри і не може зменшити час попри спроби. За МКХ-11 такий стан має тривати щонайменше 12 місяців (або менше за вираженої симптоматики). Ключове — не кількість годин сама по собі, а втрата контролю і шкода для життя.
Скільки коштує лікування залежності від компʼютерних ігор?
Перша консультація психотерапевта телефоном — безкоштовна. Очна консультація — від 1 500 грн (60 хв). Окрема сесія КПТ — від 1 500 грн. Курс КПТ на 3 місяці (24 сесії) — від 36 000 грн. Стандартний курс на 6 місяців — від 60 000 грн. Розширений курс 9-12 місяців — від 90 000 грн. Сімейна сесія — від 2 000 грн, школа для родичів — від 6 000 грн. Групи «Анонімні Гравці» — безкоштовно. У клініці практикуємо щомісячну оплату, тому стартовий поріг входу — лише вартість першої сесії.
Чи можна закодувати від компʼютерних ігор?
Ні. Залежність від ігор — поведінкова, а не хімічна, тому медикаментозного «кодування» від неї не існує: дисульфірам, налтрексон інʼєкційно та подібні блокатори впливають на хімічні залежності й на гру не діють. Будь-яка обіцянка «закодувати від ігор за один сеанс» — це маркетинговий обман. Працює інше: когнітивно-поведінкова терапія, відновлення режиму і офлайн-інтересів, сімейна терапія, а за супутньої депресії чи тривоги — медикаменти за призначенням психіатра.
Скільки годин гри на день — це вже залежність?
Жорсткої межі «у годинах» не існує — професійний кіберспортсмен може грати багато годин без розладу, а підліток з 2-3 годинами щодня — мати виражену проблему. Орієнтир для дорослих — понад 4-5 годин гри щодня на шкоду іншим сферам життя. Але вирішальні не години, а ознаки втрати контролю: ігри стали важливішими за навчання, роботу, сон і стосунки; спроби скоротити час провалюються; зʼявляється дратівливість без гри. Якщо це впізнаєте — варто звернутися по консультацію незалежно від точної кількості годин.
Дитина весь час грає — це вже хвороба чи вікова норма?
У більшості випадків інтенсивна гра у дітей і підлітків — вікова норма або реакція на стрес (булінг, тривога, складнощі у школі), а не розлад. Тривожні сигнали: різке падіння оцінок, відмова від друзів і колишніх захоплень, агресія при спробі забрати гаджет, нічна гра і недосипання, нехтування їжею та гігієною. Спершу варто не воювати за роутер, а зрозуміти, від чого дитина «тікає» у гру. Детальніше — у статті «Дитина грає у компʼютерні ігри: норма чи залежність». За кількох ознак одночасно і тривалістю понад кілька місяців — запишіться на консультацію психотерапевта.
Чи потрібна госпіталізація для лікування ігрової залежності?
Майже завжди ні. На відміну від алкоголізму чи наркоманії, при ігровій залежності немає фізичної ламки, тому детокс і стаціонар на старті не потрібні. Лікування амбулаторне: індивідуальна КПТ 1-2 рази на тиждень, відновлення режиму, сімейна терапія. Короткий стаціонар або консультація психіатра можуть знадобитися лише за вираженої супутньої депресії, тривожного розладу чи суїцидальних думок — тоді спершу стабілізують стан, а далі продовжують амбулаторно.
Чи треба повністю заборонити ігри назавжди?
Мета лікування — не довічна заборона, а відновлення контролю. На початковому етапі (зазвичай кілька тижнів) часто потрібна повна пауза, щоб «перезавантажити» дофамінову систему й відновити режим. Далі для дорослих можливе повернення до помірної керованої гри з чіткими межами часу. Для дітей і підлітків план узгоджується з батьками і часто передбачає суворіші правила екранного часу. Повна відмова доцільна там, де будь-яка спроба грати швидко повертає до втрати контролю — це визначає психотерапевт індивідуально.
Як умовити підлітка чи дорослого почати лікування?
Тиск, докори і різке відключення інтернету зазвичай дають зворотний ефект — опір і приховування. Працює інакше: спокійна розмова без звинувачень, акцент на конкретних втратах (сон, оцінки, друзі), запрошення «просто сходити на одну консультацію». Для складних випадків застосовують метод сімейної інтервенції — структуровану розмову родини за участю психотерапевта. Перший крок для родини — безкоштовна консультація, де психотерапевт допоможе підготувати таку розмову. Телефон +38 (097) 777-11-03.
Медичний дисклеймер. Інформація на цій сторінці має ознайомчий характер і не замінює очну консультацію психотерапевта або психіатра. Ігровий розлад (gaming disorder) — стан, внесений до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11, код 6C51), який потребує професійної діагностики: лише фахівець може відрізнити захоплення від залежності. Залежність від компʼютерних ігор є поведінковою, тому медикаментозного «кодування» від неї не існує — будь-які подібні обіцянки не мають наукового підґрунтя. Лікування — психотерапевтичне (передусім КПТ), із відновленням режиму і роботою з родиною; за супутньої депресії чи тривоги медикаменти призначає психіатр. При суїцидальних висловлюваннях чи вираженій депресії у близького — терміново зверніться по допомогу, не чекайте «коли пройде». Гарантованих результатів психотерапія не дає — успіх залежить від мотивації пацієнта і підтримки родини. Усі імена пацієнтів у публікаціях змінені. Конфіденційність гарантована. Сторінку перевірила Тихончук Оксана Миколаївна 13.06.2026.
Консультація: +38 (097) 777-11-03